Смачний блог

Смачного дня, друзі!
Я — Наталія Хоменко. Коли декілька років тому мені як головному редактору журналу “Ліза” запропонували вести блог, то одразу стало зрозуміло: цей блог має бути кулінарним. Тому що я не лише люблю готувати, а й конче потребую ділитися смачними відкриттями, лайфхаками та своїми фірмовими рецептами — з друзями, знайомими й зовсім не знайомими мені людьми.

Найбільше я люблю готувати разом з дітьми. У мене їх троє, і якщо доросла доня воліє чаклувати на кухні самостійно, то двоє менших хлопців буквально змагаються за право допомагати мамі.Зрозуміло, що п’ятирічний помічник з радістю береться до будь-якої кулінарної справи, але й півторарічний, дивлячись на старших, підхоплюється чистити, перемішувати та ліпити.

А ще з нами завжди Dr. Oetker, бо він і аромату солодощам додасть, і тісто розпушить, і прикрасити допоможе. Можливо, я б могла обійтися й без нього, але точно не отримала б такої насолоди від процесу, бо це надзвичайно важливо для господині — бути впевненою, що тебе не підведуть дріжджі, розпушувач чи глазур

Зрештою, ми з вами у грудні. Привіт, найапетитніший братик-місяць. Попереду ціла низка свят: треба готувати солодощі дітям на Миколая, накривати стіл на Різдво різних конфесій, смачно та поживно зустрічати Новий рік за різними стилями, та ще й їсти пончики на єврейську Хануку... Впевнена, що не лише я вам зможу розповісти щось цікаве, а й ви мені. Пропоную починати!

На «десерт» нашого проекту хочеться сказати кілька слів про декор від Dr. Oetker, і зокрема про двокольорову глазур. А готувати будемо елементарний і корисний сніданок для дітей – домашні глазуровані сирки з ванільним смаком. Декор та глазур – це насправді речі, які миттєво піднімають вашу кулінарно-кондитерську репутацію до рівня «Чарівниця». Адже будь-який десерт, який ви прикрасили перлами, зірочками чи глазур’ю, одразу набуває професійного вигляду. Особливо ж таке перетворення цінують діти – під цим «соусом» можна пригостити їх навіть корисними стравами :) Наведу найпростіший приклад. Зараз маю веселу зграю гостей, тож кількість дітей у домі збільшилася вдвічі, а час від часу зростає втричі. І ось пізно ввечері ми розуміємо, що на сніданок не маємо для дітей чогось «особливого». Раптом звучить питання: «А глазурованих сирків у нас немає?». Ось вона, ідея! Ідеальний сніданок на 10 дрібно-дитячих порцій був приготовлений серед ночі хвилин за 10. Ми використали: 300 г сиру 5% жирності 50-70 мл вершків 20% (можна більшої жирності) 50-70 г цукру 0,5 пакетика ванільного цукру Dr. Oetker 1 пакет двокольорової глазурі Dr. Oetker Глазур одразу замочили в гарячій воді (щойно з чайника, але вже не кипляча). Поки глазур розтанула, нарізали порційні шматочки фольги, змішали у блендері сир, вершки, цукор та ванільний цукор, виклали порції сирної маси ложкою на фольгу та надали їм форму (ложкою та пальцями). Вимили руки, надрізали пакетик та полили сирки. Поки зробили фотографії, глазур вже застигла :) Після чого загорнули фольгу «цукерками», склали у форму та сховали в холодильник. Все! Діти зранку були в захваті від такого сюрпризу. У саму сиркову масу можна додати що завгодно: какао, родзинки, загорнути трохи джему або шматочки мармеладу. І надати сиркам будь-яку форму. Як варіант – перед тим, як поливати сирки глазур’ю, в них можна вставити палички, а потім сирки заморозити – матимете дещо схоже на морозиво. Фантазуйте на здоров’я!
У відгука 1 коментар
pomin
Дуже дякую, це те що треба! Це дійсно ідеальний сніданок!
Щоб залишити коментар необхідно Авторизуватися
Сьогодні печемо хліб. Найпростіший – він має вийти навіть у кулінара-початківця! І один з найсмачніших: італійську чіабатту. У ці зимові дні найбільше хочеться родинного тепла і затишку. А в цьому питанні ніщо не допоможе краще, ніж домашня випічка, а надто – хліб. Багато років тому я опанувала хліб у хлібопічці, «підсадила» половину своїх подруг на цей агрегат, вони теж почали випікати хліб. Траплялося таке, що я по кілька місяців не купувала готовий хліб... А потім у мене з’явилася нова духовка, і я відправила хлібопіч «на пенсію». І тепер не купую навіть готові суміші, роблю сама все, від початку до кінця. Два моїх найулюбленіших рецепти – це «швидка» чіабатта та здобна плетінка – хала. Перший – найпростіший, другий – із складних. Але за наявності якісних дріжджів та хорошої духовки обидва дають гарантовано видатний результат! Отже, сьогодні беремо найпростіший рецепт. Такий хліб не потребує серйозного замішування, тісто має консистенцію густої сметани і перемішати його слід зовсім трохи, дерев’яною лопаткою. У мене з цим процесом залюбки справляється п’ятирічний син. Навіть якщо ви до цього не пекли хліб жодного разу у житті, «швидка» чіабатта має вийти. Звичайно, якщо маєте пакетик сухих дріжджів Dr. Oetker. Отже, нам потрібні: 500 г борошна 1 пакетик сухих дріжджів Dr. Oetker (7 г) 370 мл води кімнатної температури (можна ледь-ледь теплішої, але трохи!) 0,5 стол. ложки солі (я беру морську йодовану) 2-3 стол. ложки оливкової олії Беру велику (справді велику) миску. Туди наливаю воду, висипаю дріжджі, перемішую дерев’яною лопаткою, одразу додаю борошно, знов обережно розмішую (без фанатизму, маса не має бути зовсім гладкою та однорідною!). В кінці додаємо олію, робимо буквально кілька рухів лопаткою, накриваємо кришкою або плівкою та відставляємо на півтори години убік. Я для цього підігріваю духовку градусів до 35 та ховаю туди – заразом і гарантія відсутності протягів. Через півтори години тісто слід дістати. Робочу поверхню гарно притрусити борошном (як і руки господині). Тісто, піднімаючи дерев’яною лопаткою, акуратно вишкребти з миски на робочу поверхню. Обережно, бо головне завдання на цьому етапі – не розгубити повітряні бульбашки, що утворилися в тісті. Розділити тісто надвоє. Можна одну половину притрусити, наприклад, в’яленими томатами та базиліком. Кожен шматок обережно скласти (я загортаю тричі, а хтось просто складає удвічі, а хтось робить складні конвертики) та викласти на деко, на папір для випікання, притрушений борошном. Фінальна форма вашого хліба – чіабатта, чобіт («чіабатта» з італійської перекладається як «тапок»). Ніякого доведення до ідеалу! Зверху щедро притрусити чіабатти борошном. Духовку розігріти до 230 градусів. Знизу поставити посудину, в яку налито близько 0,5 л води (у моїй духовці для цього є спеціальний режим «хліб»). Випікати 37-40 хвилин, поки добре зарум’яниться. Викласти чіабатти на решітку, щоб знизу був доступ повітря, дати їм повністю охолонути на. Все!
У відгука 0 коментарів
Щоб залишити коментар необхідно Авторизуватися
Про какао та гарячий шоколад Зараз модно говорити про користь какао та шоколаду з наукової точки зору: про те, що какао-боби містять антиоксиданти, які уповільнюють процес старіння; поліфеноли, які нормалізують тиск; теобромін, який поліпшує кровообіг; що при регулярному вживанні какао запобігає розвитку склерозу, недоумства та навіть... діабету. Але і без занурення у науку кожна з нас добре знає те, що найважливіше знати у ці новорічно-різдвяні дні: аромат какао та шоколаду ідеально створює святковий настрій, тонізує, надає енергію і сили. На фоні цього позитиву одна з основних претензій до какао – його досить висока калорійність, близько 290 ккал на 100 г, отже напої на його основі не назвеш дієтичними. Втім, деякі виробники, зокрема Dr. Oetker, пропонують какао-порошок зі зниженим вмістом жиру. В результаті маємо такий само смачний продукт, але калорійність його менша приблизно на 20%. Відомо, що спочатку людство століттями вживало саме гарячий шоколад. Спасибі центральноамериканським індіанцям, ацтекам та майя, які вирощували шоколадні дерева та називали цей продукт «напій богів», спасибі Колумбу за відкриття та Кортесу, який доставив какао до іспанського королівського двору у середині XVI століття... Але і какао-порошок, і твердий шоколад у плитках навчилися робити лише у XIX столітті, менш ніж 200 років тому. І ось тепер вважається, що важко зробити вдома саме гарячий шоколад. Проте якщо маєте якісне какао – таке як Dr. Oetker – це зовсім не проблема, а справа кількох хвилин. Приміром, вчора мені терміново закортіло зварити зранку ванільний гарячий шоколад. Я зробила дуже просто: змішала 2 столових ложки какао Dr. Oetker, 1 столову ложку ванільного пудингу Dr. Oetker, 1 столову ложку цукру (як на мене, то можна навіть менше, але це справа смаку), додала трохи холодної води, перемішала. В каструлі розігріла 300 мл суміші молока та вершків, додала суміш какао та прогріла, помішуючи, кілька хвилин на маленькому вогні, не доводячи до кипіння. Зверху присипала маршмеллоу (гадаю, ви знаєте – це такі «зефірки») – і ранок став із похмурого святковим. Можна додавати до какао найрізноманітніші спеції. Як на мене, одне з найкращих поєднань – імбир-кориця-кардамон. Або от щойно на ринку придбала неймовірно ароматну сіміш для чаю «Масала №2». Вона мене зацікавила тим, що склад спецій – саме той, який я використовую для різдвяного печива: імбир, кориця, кардамон, гвоздика, перець. Теж дуже гармонійно смакує з какао... Насправді мені дуже пощастило. Двічі мене запрошували до Швейцарії – найзнаменитішої «шоколадної» країни – саме «з приводу» шоколаду. Причому друга мандрівка була прямісінько на шоколадку виставку у Цюріх і стала для мене справжнім одкровенням. Ні, найбільше мене вразили не скульптури з шоколаду та показ моделей, з голови до ніг одягнутих у шоколад. А вразило мене те, що какао та шоколад швейцарські шоколатьє поєднують з будь-якими іншими продуктами харчування. Не лише з горіхами, карамеллю, фруктовими желе, алкоголем, з будь-якими спеціями та ягодами (моїм фаворитом тоді став шоколад з полуницею та рожевим перцем, після чого я сама вигадала й щороку роблю своє «фірмове» варення з полуниці з рожевим перцем та шоколадом). Яких тільки поєднань там не було. У шоколадні соуси на цій виставці, приміром, занурювали смажених креветок, а на тоненьких пластинах чорного шоколаду вишукано подавали шматочки ледь приготованого, іще рожевого м’яса. І це насправді виявляється так смачно, що навіть скептики змушені визнати універсальність какао. Питання лише в тому, що ви додасте: яку кількість цукру, молоко чи вершки, ваніль чи перець... Ще одне смакове відкриття: якось мої друзі передали з Америки набір для приготування какао з інструкцією. Цілком логічно, що у наборі були міні-маршмеллоу, які треба було закинути у напій на останньому етапі. Але дивний компонент – це подрібнені м’ятні льодяники! Край чашки належало змочити лимоном, після чого занурити у льодяники. І, я вам маю сказати, що поєднання м’ятного смаку з какао виявилося також надзвичайно цікавим. Ну а власне, чому ні, якщо я особисто дуже люблю смак м’ятного шоколаду? Отже, що я вам скажу. Давайте у ці дні експериментувати зі смаком какао та шоколаду. І буде нам свято!
У відгука 2 коментарі
Medunya
Дуже цікаво було прочитати таку гарну інформацію. Потішила розповідь, як у Цюриху на шоколадній виставці у шоколад занурювали різні, здавалось би, непоєднувані речі, наприклад, креветки чи м'ясо, і в результаті виходила смачна страва. У нас у Львові теж є така місцева фірмова дуже відома, але дивна на перший погляд страва - сало в шоколаді :) Я теж люблю такі креативні поєднання продуктів, а також люблю експериментувати у цьому напрямку.
Natalyа
Medunya, дякую вам за гарні слова. А Львів я дуже люблю, і кулінарний Львів зокрема :) У вас справді вміють робити смачно, вишукано і при цьому оригінально.
Щоб залишити коментар необхідно Авторизуватися
Чи знаєте ви, що пудинг – це традиційна англійська різдвяна страва? Отже саме сьогодні, 25 грудня, хочеться трохи озирнутися на його неймовірну історію. Історія легендарної страви налічує не менш як п’ять століть. Але тоді пудинг був... м’ясною стравою. Подейкують, що у найперші пудинги вмішували все, що лишилося з учорашнього столу, від м’яса до хлібних крихт, додавали збиті яйця та запікали у печі. Далі думка істориків розбігається: одні підтримують версію, що пудинг був гарячою вівсяною кашею, звареною на м’ясному бульйоні з додаванням спецій та чорносливу, а інші вважають, що це взагалі був спосіб консервування м’яса. Оскільки восени забивали досить багато скота (через нестачу харчів на зиму), то отримане м’ясо треба було якось зберігати. Отже, його запікали у тісті разом зі спеціями та чорносливом. І все це називалося пудингом. Чорнослив (єдиний доступний тоді сухофрукт) фігурує в усіх версіях – адже в Англії назва різдвяної страви досі звучить як plum (сливовий) pudding. І лише з кінця XVIII століття у страву стали додавати цукор. Сто років тому пудинг вже робили з молока, борошна, хлібних крихт, яєць, цукру, з додаванням тертих яблук, смородини, родзинок, спецій та алкоголю. І все ж таки з яловичим жиром. Саме в той час пудинг став вважатися одним із символів Британської імперії. Країною навіть ходив рецепт, у якому до кожного інгредієнту додавалася місцевість (частина імперії, з якої він прибув). А ще у пудинг клали різноманітні предмети, що мали передбачити майбутнє: знайдеш обручку – до весілля, ґудзик – на продовження холостяцького життя, пташину кісточку – матимеш подорожі, срібну шестипенсову монету – на щастя... Традиційний англійський різдвяний пудинг замішують за три-чотири тижні до Різдва та зберігають у прохолодному місці, щоб він «дійшов». 25-та неділя після Трійці досі має назву «пудингової» або «замішувальної», у церквах проголошують спеціальну молитву, а у замішуванні пудинга має взяти участь кожен член сім’ї. Королівська сім’я – не виключення, навмисне знайшла вам фото, де королева Єлизавета власноруч замішує пудинг на королівській яхті Britannica (це 1950-ті), а потім те саме робить принцеса Діана (вже у 1980-ті), а принц Чарльз підливає у суміш щось алкогольне. При цьому кожен має загадувати бажання, а перемішувати слід у напрямку зі сходу на захід – на честь мудреців, які йшли вклонитися новонародженому Ісусу. Перед подачею на стіл пудинг могли полити солодким соусом (масло з коньяком чи ромом, вершки з коньяком, йогуртовий або заварний крем кастард), або ж полити сумішшю коньяка з цукром та підпалити. Коротше кажучи, все це надзвичайно довга та заплутана історія. На відміну від дуже простих сучасних різновидів та способів приготування страви. Сучасні пудинги – на основі рисової, манної, гречаної, пшоняної каші або ж просто на основі крохмалю та молока. Рецептів – безліч, пудинги запікають, варять, готують на пару... Щодо пудингу Dr. Oetker, він, на мій погляд, має кілька важливих переваг: 1. Надзвичайна швидкість та простота приготування. Принаймні половину роботи (за виключенням «гарячої» частини) може легко здійснити навіть мала дитина. Особисто мій п’ятирічний син з дуже радів, власноруч готуючи пудинг Dr. Oetker з вершковим смаком та прикрашаючи його кольоровими цукатами – можете побачити результат на фото. 2. Ванільний та вершковий пудинги Dr. Oetker – універсальний смачний десерт. Можна додати на власний смак ягоди, джем, апельсини або трохи какао Dr. Oetker – і отримаєте абсолютно різні десерти. 3. Такий пудинг можна використовувати як самостійний десерт або в якості крему для тістечок чи торту (про це ми з вами ще неодмінно поговоримо). 4. Сама суміш не містить цукру та молока, тож ви можете регулювати кількість цукру самостійно (для мене це важливо, бо особисто я кладу менше цукру, ніж передбачено рецептом, а хтось взагалі додасть замінник цукру), а люди, які не переносять лактозу, можуть приготувати цей само пудинг на кокосовому чи соєвому молоці. 5. І, звичайно, точно вказані пропорції – 1 пакетик розрахований на 0,5 л молока. Це, до речі, одна з визначальних особливостей Dr. Oetker, яка мені дуже імпонує – на пакетиках з їхньою продукцією найчастіше вказано: приміром, 1 пакетик – на 500 г борошна, 1 пакетик – на 0,5 л молока... З такою інструкцією готувати – просто насолода. Ваше завдання – лише підключити фантазію та продумати, чого б вам іще хотілося додати, щоб зробити десерт оригінальним.
У відгука 0 коментарів
Щоб залишити коментар необхідно Авторизуватися
Найсмачніше різдвяне печиво, яке я знаю. Я вам його минулого разу обіцяла. Рецепт норвезький (звичайно, трохи адаптований до наших умов), має назву Pepperkaker. Основні відмінності від усіх інших відомих мені видів різдвяного печива: - в тісті немає яєць; - натомість серед інших приправ додається молотий чорний перець (тому й називається Pepperkaker, тобто печиво з перцем); - а ще тісто розкачується дуже тоненько, близько 3 мм. У мене саме цей варіант іде і для маленьких печенюшок до вранішньої кави, і під розпис для подарунків, і для будівництва пряничного будиночку. Величезний плюс в тому, що печиво шикарно смакує і через кілька місяців після приготування, тому є ідеальним для прикрашання ялинки, навіть якщо ви маєте намір виносити її на смітник 1 травня... Отже, що нам потрібно для тіста: 150 г вершкового масла 100 г темного меду (в оригіналі йде темний цукровий сироп Lys eller mørk sirup) 150 г цукру 100 мл жирних вершків (я беру 33%) 1-2 ч. л. молотого сухого імбиру 2 ч. л. молотої кориці 1 ч. л. молотого кардамону ½ ч. л. молотої гвоздики ½ ч. л. молотого черного перца 1 ч. л. какао Dr. Oetker 1 пачка розпушувача Dr. Oetker 450 г борошна Приготування: 1.У ковшику розтопити вершкове масло разом з медом та цукром. Не кип’ятити, лише прогріти так, щоб досягти однорідної консистенції. У невеличкий посуд зсипати та перемішати сухі молоті спеції: імбир, кардамон, гвоздику, чорний перець, какао Dr. Oetker (воно надасть печиву ідеальний відтінок та аромат). Додати спеції у ковшик та гарно перемішати. Тепер цю масляну суміш шоколадного кольору та дивовижного аромату потрібно остудити. 2. В цей час 100 мл вершків збити міксером (без фанатизму, щоб не отримати масло) та обережно вмішати у масляну масу. 3. Додати борошно, перемішане з розпушувачем Dr. Oetker. Чесно вам скажу, що перепробувала різні розпушувачі, але зупинилася саме на цьому (незалежно від нашого проекту), бо в цьому рецепті важливо, щоб тісто не просто піднімалося, а робило це дуже-дуже рівномірно. Адже печиво буде тоненьке, тому будь-які зайві випуклості чи ямки нам ні до чого. А тим більше вони зайві, коли я будую пряничний будиночок. 4. Замісити тісто, зібрати його в кульку, обгорнути харчовою плівкою та сховати у холодильник мінімум на 6 годин. До речі, воно там прекрасно зберігається і тиждень – пекти печиво можна в будь-який момент, коли знайдеться час. А взагалі головна проблема на цьому етапі – не з’їсти тісто сирим. Бо смак та аромат його такі, що аж голова паморочиться. Просто бомба :) Ще одна деталь: вам може здатися, що тіста вийшло зовсім небагато (бачите, у мене в одній руці вміщається). Але, для прикладу: у мене з цієї порції вийшло близько 70 штук печива, пряничний будиночок та ялинка до нього. 5. Відрізаємо від тіста приблизно третину та розкачуємо скалкою між двох шарів пергаменту до товщини близько 3 мм. Робити це треба обережно, але швидко, поки тісто холодне. Вирізаємо новорічні фігурки, при бажанні робимо дірочки коктейльною соломинкою для майбутніх мотузочок. Викладаємо на пергамент на деко. Приємно, що при роботі з таким тістом вам не потрібно ані змащувати руки олією, ані присипати поверхню борошном. Воно нікуди не прилипає. 6. Духовку розігріваємо до 170-180 градусів, випікаємо близько 7-10 хвилин. Тісто має ледь-ледь почати рум’янитись. Виймаємо, даємо охолонути. 7. А тепер найбільш приємний та найбільш творчий процес :) Прикрашаємо! Можна зробити глазур (приблизно 200-250 г цукрової пудри + 1 яєчний білок + кілька крапель лимонного соку, можна додати харчові барвники) і покривати печиво нею, одразу ж, поки не висохло, прикрашаючи декором Dr. Oetker. Можна одразу взяти цукрові олівці Dr. Oetker, занурити їх у склянку з гарячою водою та через пару хвилин малювати... Головне – не забудьте покликати на цю роботу дітей! Для них це справжнє свято, щастя і новорічна пригода.
У відгука 5 коментарів
Medunya
Дуже смачне печиво! А для дітей - справжня передсвяткова розвага!Я готувала подібне, але воно було традиційним різдвяним печивом Латвії і називалось піпаркукас -перцеве печиво. У склад печива разом з іншими прянощами входив мелений духмяний перець. печиво направду виходить з досить пікантним смаком. Воно чудово смакує саме з гарячим ароматним трав'яним чаєм. А ще - воно неповторно звучить з глінтвейном. Справжні смак свята!
livetder
Наталия, подскажите, где вы купили кондитерские карандаши?
Показати ще 3 коментаря
Щоб залишити коментар необхідно Авторизуватися