Як правильно годувати кастрованого кота і чи може його харчування залишатися таким, як до операції? Якщо ви бажаєте своїй тварині здоров’я та довголіття, після операції раціон доведеться змінити. А точніше, змінити його рекомендується за тиждень-два до майбутньої операції, щоб зміна раціону не поглибила травму тварини. По-перше, необхідно зменшити порції, тому що у кота змінюється гормональний фон, він стає менш рухливим та більш лінивим. Апетит зростає, активність падає. Стерилізована/кастрована тварина більш схильна до ожиріння, а воно у свою чергу може спровокувати цукровий діабет, проблеми з шерстю, збільшення печінки, раннє зношування серцевої м’язи. Для нормального травлення раціон кастрованого кота має містити не лише м’ясо та субпродукти — такій тварині необхідна їжа, багата вуглеводами та клітковиною (крупи, овочі, трава). При їх нестачі зменшується перистальтика кишківника, що веде до запорів. Найкраще рішення — готове харчування, розроблене спеціально для цієї категорії тварин, з урахуванням всіх її потреб. При цьому можна поєднувати сухий та вологий корм, але бажано, щоб вони були однієї фірми. В такому разі ви зможете не хвилюватися про збалансованість харчування, оскільки в нього вже входять усі необхідні мікроелементи та вітаміни. Окрім того, на упаковці зазвичай має бути вказана кількість корму, необхідного вашій тварині. Не забувайте, що кастрований кіт особливо потребує постійного доступу до свіжої питної води. Приділяйте увагу профілактиці сечокам’яної хвороби (не перестарайтеся з харчуванням, багатим на фосфор, магній та кальцій). Також для профілактики сечокам’яної хвороби необхідно забезпечити тварині достатнє пиття. Норма рідини для котів – 30 мл на 1 кг ваги тварини. Якщо ваш кіт п’є недостатньо – необхідно приділити цьому увагу та добитися від тварини достатнього пиття. Також важливо, щоб кіт споживав свіжу чисту питну воду, а ні в якому разі не воду з-під крану. Недостатнє споживання води, або споживання неякісної води, в якій багато мінеральних речовин, може стати причиною розвитку захворювань нижніх сечовивідних шляхів у кота. Непрохідність уретри — хвороба, яка загрожує здоров’ю кота і може закінчитися летальним результатом. Іще одна порада: щоб запобігти появі зайвої ваги, намагайтеся якомога більше грати з котом чи кішкою, спонукати до активних дій. Адже після операції стерилізована тварина втрачає цікавість до протилежної статі, і її основною радістю стає харчування. Відволікайте, грайте, зацікавлюйте. Разом зі збалансованим харчуванням це забезпечить умови для здоров’я та довголіття вашого улюбленця.

Господарі досить часто питають: чи можна стригти кота? Стрижка кота виправдана лише в тому випадку, якщо ви не можете організувати належний догляд за його “шубкою”. Якщо ви регулярно вичісуєте кота, якщо шерсть гарна і доглянута, стригти його не слід, незалежно від довжини хутра, погоди та інших умов. Якщо ж у тварини з якихось причин звалюється шерсть, утворюються колтуни, це справді шкідливо: колтуни дратують кота, заважають пересуванню і нормальній терморегуляції, тварина намагається їх вигризати, може травмувати себе до крові, давитися зваляною шерстю, під колтунами можуть оселятися паразити і розвиватися шкірні захворювання. Звичайно, можна обережно вирізати колтуни маленькими ножицями, але при цьому потрібно бути вкрай обережним, щоб не поранити тварину: часом важко відрізнити, де закінчується колтун і починаються складки шкіри. Та у складних випадках справді легше постригти кота цілком. Тобто стрижка в даному випадку є найменшим злом. Навіть якщо ви вирішили “постригти кота з ніг до голови” пам’ятайте: ні в якому разі не можна чіпати чутливу шерсть на голові, мордочці, на вухах та на лапках нижче коліна. Також рекомендується залишити шерсть принаймні на нижній третині хвоста, тому що коти дуже хворобливо сприймають свій голий хвіст і можуть розгризати його до крові. Також зауважте, що кішці шкодить загальний наркоз (є варіанти стригти під наркозом або просто тримати тварину удвох, умовляти, лагідно погладжувати тощо) — отже слід добре зважити усі за та проти, перш ніж прийняти рішення про стрижку. Мотиви власників, при яких стрижка не є виправданою: 1. Щоб кішці було не жарко. Кішці справді буде трохи легше переносити спеку, але пам’ятайте, що ви порушуєте природну терморегуляцію та наносите удар по котячому імунітету. Стрижена кішка стає більш вразливою як до протягів, кондиціонеру, так і до прямих сонячних променів. 2. Декоративна стрижка. Очевидно, що тут господарі хочуть зробити гарно для себе, а не піклуються про тварину. 3. Аби шерсть не потрапляла у шлунково-кишковий тракт і не викликала блювоту чи запор. Ми вже писали раніше, як з цими факторами боротися. А щоб не утворювалися колтуни, регулярно вичісуйте кота, використовуючи пуходерки, гребінці та фурмінатор (тріммер). 4. Щоб позбутися шкірних захворювань, наприклад, коли кішка з якихось причин почала лисіти. Стрижка проблему не вирішить а лише замаскує залисини. Треба шукати причини, консультуватися з ветеринаром, а найперше — організувати тварині належний догляд, повноцінне харчування з достатньою кількістю вітамінів та підтримати імунітет кота. 5. Затяжна линька. Стрижка не прискорить линьку, як і в попередньому пункті, потрібно шукати причину. На процес зміни шерсті впливають: температура, тривалість світлового дня, вологість повітря, годування, стан анальних залоз, наявність стресів і інші фактори. Чим стрижка може зашкодити? Після стрижки може змінитися колір та структура волосся. Недаремно для виставкових котів рекомендовано не стригти тварину менш ніж за три місяці до майбутньої виставки. Нова шерсть може відростати тоншою, швидше звалюється у колтуни. На деяких місцях шерсть може взагалі не відрости (утворюється алопеція) — це відбувається через переохолодження шкіри та, як наслідок, порушення правильного росту волосся. Шкіра втрачає еластичність та пружність, стає сухішою та вразливішою до захворювань. Як вже було сказано, страждає імунітет тварини. Отже, якщо ви наважилися на стрижку, ваша кішка після неї потребує особливо уважного догляду та підтримки імунітету.

Кішка мітить територію — що будемо робити? “Мітять” практично всі коти і кішки (в меншій мірі), навіть стерилізовані. Ви можете цього й не помічати, але навіть коли кішка треться об вас, вона насправді залишає свій аромат. Те ж саме відбувається, коли вона точить кігті. По-перше, маємо розібратися, що саме тварина робить: справді мітить територію — чи ігнорує лоток і справляє нужду в не призначених для цього місцях. Різниця — величезна. Якщо кіт чи кішка залишають калюжі на горизонтальних поверхнях, роблять це, трохи присідаючи, як зазвичай, коли справляють нужду, і “великими порціями” — то це не називається “мітити територію”. Це означає, що тварину треба якомога швидше відвести до лікаря-ветеринара, бо вона має проблеми медичного характеру: цистіт, запалення нирок тощо. Лоток може асоціюватися в неї з болем, з проблемами. “Мітки” ж тварина зазвичай залишає на вертикальних поверхнях, у процесі може трохи тремтіти хвостом, перебирати передніми лапками та примружувати очі. Кількість сечі, яку розбризкує при цьому тварина — мінімальна, близько 1 мл. Часто до неї домішується особливий секрет, який має передати інформацію “конкурентам” або особам протилежної статі. Причини, чому кіт чи кішка можуть мітити територію: - Тварина переживає стрес (переїзд на нове місце, ремонт, поява нових меблів чи нового члена родини, нервує після стерилізації); - Відчуває присутність протилежної статі або конкурентів — за вікном, за дверима тощо. Для перших залишає заманливі повідомлення, а другим дає зрозуміти, що територія зайнята. Що робити? Найперше — позбутися причини, через яку кіт чи кішка мітять територію. - Відвідати ветеринара, здати сечу тварини на аналіз. Якщо проблема носить медичний характер, пройти курс лікування. Але все це треба робити лише під наглядом ветеринара! - Якщо ж це бажання домінувати у зграї або статевий потяг під час тічки, то це є цілком природнім як для кішки, так і для кота. Знизити рівень гормонів ви можете або за допомогою медикаментозних засобів (їх має призначати лише ветеринар!), або стерилізувавши тварину. Якщо ви не плануєте займатися розведенням котів, то це найкращий вихід — адже стерилізований чи кастрований кіт, найскоріше, припинить залишати мітки, та й буде менше страждати психологічно. - Зробити так, щоб місця, де тварина стала залишати мітки, асоціювалися у неї з іншими процесами. Спробуйте її там годувати (звісно, тим раціоном, який ваша кішка найбільше любить) або пограти з нею саме там. Якщо страждають кути стін, обробіть їх своїм парфумом або набризкайте соком натурального лимона чи апельсина. Коти не люблять цитрусові, то ж постараються обходити. Якщо кішка обрала для “міток” одне-два місця, спробуйте поставити у такому місці лоток з високими стінками або коробку, у якої зрізана одна сторона. Кіт може задовольнитись таким варіантом і буде “мітити” вже коробку. - Якщо ви піймали тварину “на гарячому”, можете її покарати, але ні в якому разі не бити: вилаяти, вилити на неї склянку води, бризнути лимонним соком. Але пам’ятайте, що покарання має відбутися саме в той момент, коли ви тварину “застукали”. Якщо ви зробите це хоча б на кілька хвилин пізніше, кішка буде асоціювати покарання не зі своєю провиною, а з вами. І результат буде рівно протилежний — вона може почати мститися господарям.

Стрес у кота: від чого він виникає та як з ним боротися? Більшість людей вважає котячий стрес не такою вже серйозною проблемою, щоб вона потребувала лікування. Але ця помилка може коштувати тварині здоров’я. Стрес (напружений стан нервової системи, що є реакцією на зовнішні подразники — стресори) входить до групи захворювань під загальною назвою неврози. Якщо вплив стресових факторів триває довго, організм тварини прагне пристосуватися до нових умов, внаслідок чого змінюється не лише поведінка тварини — можуть відбуватися глибокі зміни у внутрішніх органах і системах, природний захист дає збій і з'являються нові хвороби. Найчастіше ми говоримо про емоційний стрес, викликаний психологічними стрес-факторами — такими як переїзд, ремонт у квартирі, ревнощі до нової тварини чи немовляти, що з’явилися в домі, втрата господаря, обмеження свободи пересування. Але розрізняють ще кілька видів стресорів: - Фізичні — травми, кровотеча, опік, обмороження, сонячний удар; - Хімічні — будь-які отруйні або подразнюючі речовини, такі як побутова хімія, ліки, навіть тютюновий дим, пущений заради жарту в ніс кішці; - Біологічні — тривале голодування, недостатнє надходження поживних речовин і вітамінів, інфекції будь-якого характеру. Глибина стресу залежить від міцності характеру, нервової системи та досвіду тварини. Скажімо, якщо ви з котом постійно переїжджаєте з місця на місце, черговий переїзд він може й не помітити, а якщо тварина за десять років ніколи не залишала свого помешкання, то переїзд буде для неї глибоким потрясінням. Перша фаза стресу — реакція тривоги (стадія мобілізації) проявляється зниженням м'язового тонусу, короткочасним падінням температури тіла, зниженням тиску, хеканням, втратою або зниженням апетиту, або, навпаки, надмірною обжерливістю. На жаль, всі ці симптоми ви можете навіть не помітити, але ось фактори, на які ви неодмінно звернете увагу: - кішка цілими днями вилизує себе аж до утворення залисин; - ігнорує лоток, “мітить” територію; - цілими днями ховається у важкодоступних місцях, виходить лише щоб справити нужду, та ще й вибирає для цього час, коли довкола нікого немає; - має підвищену збудливість або апатію до всього, панічний стан (метання з боку в бік, крик, слинотечу, нетримання сечі). Все це — ознаки першої фази стресу. Знайте, що в цей же час у тварини можуть відбуватся локальні крововиливи на слизових оболонках у внутрішніх органах, найчастіше в кишківнику, що може проявитися діареєю. Друга фаза — фаза адаптації або резистентності. В разі, коли дію подразників припинено, стан тварини нормалізується. Це стадія одужання. Але якщо дія подразників триває, може настати третя фаза стресу — виснаження, коли захисна система тварини не справляється з навантаженням. Характеризується глибокою апатією і байдужістю до всього того, що відбувається, дистрофією, функціональними порушеннями в головному мозку, що зрештою може призвести до загибелі тварини. Як лікувати стрес у кішок? Для одних тварин буде досить виключити вплив подразників, щоб вони почали одужувати, а іншим доведеться давати снодійні або психотропні ліки, але вирішувати це і призначати медикаменти в будь-якому разі має лише ветеринарний лікар. Самостійно ви можете з успіхом застосовувати методи медичної психології: відволікаючий маневр (ніжно гладити, ласкаво говорити — це може значно полегшити стан тварини), фізичне навантаження (заманювати кішку в активні ігри, виводити на прогулянки на свіжому повітрі). Фобієтерапію проводять з обережністю, оскільки нервове перенапруження може тільки погіршити ситуацію. Чи існують методи профілактики емоційного стресу? Мінімізувати вплив емоційних стресових факторів на кішку можна за допомогою заспокійливих препаратів на основі трав. Дають їх за кілька днів до передбачуваної зміни, але перед прийомом ліків знов-таки краще проконсультуватися з ветеринаром. Крім того звертайте увагу на зміцнення загального стану та імунітету — здорова тварина значно сильніша перед негативним впливом стресових факторів.

Здоров‘я сечовивідної системи котів в великій мірі залежить від кількості та якості води, яку споживає кіт. Приділіть особливу увагу, і впевніться в тому, зо ваш кіт випиває щодня не менш ніж 30 мл чистої свіжої питної води на кожен кілограм ваги тіла. Якщо ви побачите, що кіт п‘є менше, ніж треба - намагайтеся створити йому умови доя комфортного пиття. Якщо кіт все одно п‘є недостатньо – більш відповідним у такому випадку буде харчування кота вологими кормами. Також не рекомендується поїти домашніх улюбленців водопровідною водою, оскільки вона може містити шкідливі речовини та мікроелементи, що може призвести у майбутньому до проблем із здоров’ям тварин. Саме тому бажано домашнім улюбленцям давати очищену питну воду. Бажаємо вашому улюбленцю здоров‘я!