Отже, я отримала киселі і помалу почала тестування.
Для багатьох кисіль - це смак дитинства, але для мене - ні. Я його й скуштувала вперше минулого року, і смаку не зрозуміла: напів-напій, напів-желе.
Цього разу, завдяки тестуванню, у мене був шанс змінити думку.
Почнемо з того, що треба просто прийняти те, що кисіль - це реально напів-напій, напів-желе. І в цьому і є його фішка.
Я поки що встигла спробувати лише киселі швидкого приготування:
- вони дійсно дуже швидко готуються
- вони смачні (мій фаворит мікс-ягід)
- треба гарно перемішувати, бо один раз я калатала його ложечкою ліниво, і лишила комочки
- трохи відчувається хімічний присмак. Не критично, але до цього варто бути готовим. Але, в принципі, хто хоче еко-продукцію, той робить киселі власноруч, а не бере швидкорозчинні. Тому не можу віднести цей нюанс до мінусів.
- невеликий калораж. Але, хоч я би і не назвала кисіль саме напоєм, при цьому, він непогано втамовує голод. Як самостійна страва не піде, звісно, але, на мій погляд, можна вважати перекусом. Особливо мені, з маленькою дитиною, коли я й досі не встигаю нормально поїсти, такі киселі стали спасінням в можливості, щось в себе закинути.
В цілому, враження позитивні. Не думаю, що киселі стануть постійними мешканцями моєї кухні й війдуть у щоденний раціон, але періодично купляти під настрій планую.
Переходжу до тестування "великих" киселів. Подивимось, як вони себе поведуть. :)