Про какао та гарячий шоколад Зараз модно говорити про користь какао та шоколаду з наукової точки зору: про те, що какао-боби містять антиоксиданти, які уповільнюють процес старіння; поліфеноли, які нормалізують тиск; теобромін, який поліпшує кровообіг; що при регулярному вживанні какао запобігає розвитку склерозу, недоумства та навіть... діабету. Але і без занурення у науку кожна з нас добре знає те, що найважливіше знати у ці новорічно-різдвяні дні: аромат какао та шоколаду ідеально створює святковий настрій, тонізує, надає енергію і сили. На фоні цього позитиву одна з основних претензій до какао – його досить висока калорійність, близько 290 ккал на 100 г, отже напої на його основі не назвеш дієтичними. Втім, деякі виробники, зокрема Dr. Oetker, пропонують какао-порошок зі зниженим вмістом жиру. В результаті маємо такий само смачний продукт, але калорійність його менша приблизно на 20%. Відомо, що спочатку людство століттями вживало саме гарячий шоколад. Спасибі центральноамериканським індіанцям, ацтекам та майя, які вирощували шоколадні дерева та називали цей продукт «напій богів», спасибі Колумбу за відкриття та Кортесу, який доставив какао до іспанського королівського двору у середині XVI століття... Але і какао-порошок, і твердий шоколад у плитках навчилися робити лише у XIX столітті, менш ніж 200 років тому. І ось тепер вважається, що важко зробити вдома саме гарячий шоколад. Проте якщо маєте якісне какао – таке як Dr. Oetker – це зовсім не проблема, а справа кількох хвилин. Приміром, вчора мені терміново закортіло зварити зранку ванільний гарячий шоколад. Я зробила дуже просто: змішала 2 столових ложки какао Dr. Oetker, 1 столову ложку ванільного пудингу Dr. Oetker, 1 столову ложку цукру (як на мене, то можна навіть менше, але це справа смаку), додала трохи холодної води, перемішала. В каструлі розігріла 300 мл суміші молока та вершків, додала суміш какао та прогріла, помішуючи, кілька хвилин на маленькому вогні, не доводячи до кипіння. Зверху присипала маршмеллоу (гадаю, ви знаєте – це такі «зефірки») – і ранок став із похмурого святковим. Можна додавати до какао найрізноманітніші спеції. Як на мене, одне з найкращих поєднань – імбир-кориця-кардамон. Або от щойно на ринку придбала неймовірно ароматну сіміш для чаю «Масала №2». Вона мене зацікавила тим, що склад спецій – саме той, який я використовую для різдвяного печива: імбир, кориця, кардамон, гвоздика, перець. Теж дуже гармонійно смакує з какао... Насправді мені дуже пощастило. Двічі мене запрошували до Швейцарії – найзнаменитішої «шоколадної» країни – саме «з приводу» шоколаду. Причому друга мандрівка була прямісінько на шоколадку виставку у Цюріх і стала для мене справжнім одкровенням. Ні, найбільше мене вразили не скульптури з шоколаду та показ моделей, з голови до ніг одягнутих у шоколад. А вразило мене те, що какао та шоколад швейцарські шоколатьє поєднують з будь-якими іншими продуктами харчування. Не лише з горіхами, карамеллю, фруктовими желе, алкоголем, з будь-якими спеціями та ягодами (моїм фаворитом тоді став шоколад з полуницею та рожевим перцем, після чого я сама вигадала й щороку роблю своє «фірмове» варення з полуниці з рожевим перцем та шоколадом). Яких тільки поєднань там не було. У шоколадні соуси на цій виставці, приміром, занурювали смажених креветок, а на тоненьких пластинах чорного шоколаду вишукано подавали шматочки ледь приготованого, іще рожевого м’яса. І це насправді виявляється так смачно, що навіть скептики змушені визнати універсальність какао. Питання лише в тому, що ви додасте: яку кількість цукру, молоко чи вершки, ваніль чи перець... Ще одне смакове відкриття: якось мої друзі передали з Америки набір для приготування какао з інструкцією. Цілком логічно, що у наборі були міні-маршмеллоу, які треба було закинути у напій на останньому етапі. Але дивний компонент – це подрібнені м’ятні льодяники! Край чашки належало змочити лимоном, після чого занурити у льодяники. І, я вам маю сказати, що поєднання м’ятного смаку з какао виявилося також надзвичайно цікавим. Ну а власне, чому ні, якщо я особисто дуже люблю смак м’ятного шоколаду? Отже, що я вам скажу. Давайте у ці дні експериментувати зі смаком какао та шоколаду. І буде нам свято!

Найсмачніше різдвяне печиво, яке я знаю. Я вам його минулого разу обіцяла. Рецепт норвезький (звичайно, трохи адаптований до наших умов), має назву Pepperkaker. Основні відмінності від усіх інших відомих мені видів різдвяного печива: - в тісті немає яєць; - натомість серед інших приправ додається молотий чорний перець (тому й називається Pepperkaker, тобто печиво з перцем); - а ще тісто розкачується дуже тоненько, близько 3 мм. У мене саме цей варіант іде і для маленьких печенюшок до вранішньої кави, і під розпис для подарунків, і для будівництва пряничного будиночку. Величезний плюс в тому, що печиво шикарно смакує і через кілька місяців після приготування, тому є ідеальним для прикрашання ялинки, навіть якщо ви маєте намір виносити її на смітник 1 травня... Отже, що нам потрібно для тіста: 150 г вершкового масла 100 г темного меду (в оригіналі йде темний цукровий сироп Lys eller mørk sirup) 150 г цукру 100 мл жирних вершків (я беру 33%) 1-2 ч. л. молотого сухого імбиру 2 ч. л. молотої кориці 1 ч. л. молотого кардамону ½ ч. л. молотої гвоздики ½ ч. л. молотого черного перца 1 ч. л. какао Dr. Oetker 1 пачка розпушувача Dr. Oetker 450 г борошна Приготування: 1.У ковшику розтопити вершкове масло разом з медом та цукром. Не кип’ятити, лише прогріти так, щоб досягти однорідної консистенції. У невеличкий посуд зсипати та перемішати сухі молоті спеції: імбир, кардамон, гвоздику, чорний перець, какао Dr. Oetker (воно надасть печиву ідеальний відтінок та аромат). Додати спеції у ковшик та гарно перемішати. Тепер цю масляну суміш шоколадного кольору та дивовижного аромату потрібно остудити. 2. В цей час 100 мл вершків збити міксером (без фанатизму, щоб не отримати масло) та обережно вмішати у масляну масу. 3. Додати борошно, перемішане з розпушувачем Dr. Oetker. Чесно вам скажу, що перепробувала різні розпушувачі, але зупинилася саме на цьому (незалежно від нашого проекту), бо в цьому рецепті важливо, щоб тісто не просто піднімалося, а робило це дуже-дуже рівномірно. Адже печиво буде тоненьке, тому будь-які зайві випуклості чи ямки нам ні до чого. А тим більше вони зайві, коли я будую пряничний будиночок. 4. Замісити тісто, зібрати його в кульку, обгорнути харчовою плівкою та сховати у холодильник мінімум на 6 годин. До речі, воно там прекрасно зберігається і тиждень – пекти печиво можна в будь-який момент, коли знайдеться час. А взагалі головна проблема на цьому етапі – не з’їсти тісто сирим. Бо смак та аромат його такі, що аж голова паморочиться. Просто бомба :) Ще одна деталь: вам може здатися, що тіста вийшло зовсім небагато (бачите, у мене в одній руці вміщається). Але, для прикладу: у мене з цієї порції вийшло близько 70 штук печива, пряничний будиночок та ялинка до нього. 5. Відрізаємо від тіста приблизно третину та розкачуємо скалкою між двох шарів пергаменту до товщини близько 3 мм. Робити це треба обережно, але швидко, поки тісто холодне. Вирізаємо новорічні фігурки, при бажанні робимо дірочки коктейльною соломинкою для майбутніх мотузочок. Викладаємо на пергамент на деко. Приємно, що при роботі з таким тістом вам не потрібно ані змащувати руки олією, ані присипати поверхню борошном. Воно нікуди не прилипає. 6. Духовку розігріваємо до 170-180 градусів, випікаємо близько 7-10 хвилин. Тісто має ледь-ледь почати рум’янитись. Виймаємо, даємо охолонути. 7. А тепер найбільш приємний та найбільш творчий процес :) Прикрашаємо! Можна зробити глазур (приблизно 200-250 г цукрової пудри + 1 яєчний білок + кілька крапель лимонного соку, можна додати харчові барвники) і покривати печиво нею, одразу ж, поки не висохло, прикрашаючи декором Dr. Oetker. Можна одразу взяти цукрові олівці Dr. Oetker, занурити їх у склянку з гарячою водою та через пару хвилин малювати... Головне – не забудьте покликати на цю роботу дітей! Для них це справжнє свято, щастя і новорічна пригода.

Перед Новим роком хочеш – не хочеш, а мусиш стати Чародійкою :) Сьогодні поділюся з вами фантастично легким і фантастично ефектним трюком. Ви коли-небудь робили «вітражне» печиво? Ні? А просто печиво? Так от, вітражі заберуть у вас зайвих хвилин п’ять. Зараз не буду зосереджуватися на хитрощах рецептури, бо власне для такої краси підійде будь-який ваш улюблений рецепт сухого печива, навіть найпростіший. Як варіант – простеньке різдвяне печиво з прянощами (свій улюблений, трохи складніший рецепт обіцяю розказати вам наступного разу, але ж ми не обмежимося однією порцію печива до Нового року, правда?). Отже, простий рецепт: 500 г борошна 140 г вершкового масла кімнатної температури 2 яйця 1 стол. ложка какао Dr. Oetker 150 г цукру 2 стол. ложки меду 1 пакетик розпушувача Dr. Oetker Сухі молоті спеції: 1 стол. ложка імбиру, трохи менше кориці, 0,5-1 ч. ложка гвоздики Для вітражів нам потрібні звичайні цукерки-льодяники різних кольорів. Вершкове масло трохи збиваємо з цукром, медом та яйцями, додаємо борошно з розпушувачем, в кінці – спеції. Тепер маємо з тіста кульку та прибрати до холодильника на півгодинки. В цей час починаємо творити магію. Льодяники розбираємо по кольорах: окремо жовті, зелені, помаранчеві чи будь-які ще. Складаємо кожен колір (можна по черзі) у пластиковий пакет, бажано з застібкою, та розкачуємо його скалкою так, щоб утворилися крихти. Розкладаємо кольорові крихти у різний посуд. Тісто дістаємо з холодильника частинами, не даємо йому нагріватися. Розкачуємо до товщини близько 0,5 см (найзручніше це робити між двома шарами пергаменту). Вирізаємо формочки та робимо отвори, які забажаємо: круглими чарочками, формочками – чим завгодно. Найкраще це робити вже на пекарському папері, яким викладене деко – тоді ви не деформуєте печиво при «транспортуванні» зі столу. Дірочки можуть бути навіть найхитрішої форми (погляньте на нашого слона на фото), головне – щоб лишалася «рамочка» з печива, а далі «вітраж» триматиме форму. І не забуваємо пластиковою соломинкою зробити дірочки для мотузочки – адже таке печиво неймовірно гарно виглядатиме на ялинці. Духовку розігріваємо до 180 градусів. Печиво має випікатися близько 10 хвилин. За пару хвилин до готовності дістаємо його з духовки та щедро насипаємо кольорові крихти льодяників у кожне «віконце». Відправляємо назад у духовку та слідкуємо через скло: льодяники мають повністю розплавитися. Дістати деко з духовки та дати печиву повністю охолонути. Випереджаючи запитання: від пергаменту відстає дуже легко. Тільки пергамент має бути хороший, білий (не коричневий, бо зіпсуєте і шедеври, і собі настрій!). Все! Можете прив’язувати мотузочки та прикрашати дім!

Почну з найактуальнішого, а саме зі штоллена. І штоллен у нас буде сирний бездріжджовий. Європейська різдвяна випічка з величезною кількістю сухофруктів та мигдалю готується заздалегідь, тижнів хоча б за три-чотири до Різдва. Принаймні це стосується традиційного австрійсько-німецького дріжджового штоллена — він має вилежатись, інакше смак зовсім не той. Легкий італійський паннетоне (більше схожий на нашу паску) може не відлежуватися, так само, як і мій улюблений сирний бездріжджовий штоллен. Тобто якщо у вас залізна сила волі, він може місяць-півтора лежати в холодильнику або в іншому прохолодному місці, загорнутим у пергамент. Але переваги сирного штоллену саме в тому, що його можна споживати хоч на наступний день після випікання, а готується він дуже легко. Отже, нам потрібні: 250 г вершкового масла 250 г цукру 2 великих яйця 250 г домашнього сиру (я навмисне роблю для цього сир сама) 1 пакетик ванільного цукру Dr. Oetker (бажано цукру з натуральною ваніллю) цедра та сік 1 лимона (у мене два маленьких) 600 г борошна + ще трохи на витратні матеріали 1 пакетик розпушувачу для тіста Dr. Oetker Ароматизатори Dr. Oetker “Ром” та “Мигдаль” 150 г мигдальних горішків 150 г цукатів (бажано кольорових, а також з апельсину) 200 г родзинок, замочених не менше як на ніч у ромі 100 г вершкового масла Приблизно 250 г цукрової пудри Замочені у ромі родзинки відкинути на дуршлаг (рідину не виливайте, вона смачна і може бути використана вдруге). Зняти цедру з лимона, видавити сік. Мигдаль порубати не дуже дрібно. Розм’якле масло збити з цукром та натуральним ванільним цукром Dr. Oetker (можна робити це міксером з насадкою для тіста), ввести яйця, не припиняючи розмішування. Додати протертий домашній сир (у мене він виходить зовсім кремоподібний, тому я навіть не розтираю), цедру та сік лимона. Не зайвими будуть по 2-3 краплі ароматизаторів Dr. Oetker “Ром” та “Мигдаль”, а якщо ви зекономили на мигдальних горішках (взяли волоські) та на ромі (обрали бренді чи бальзам), то ароматів можна взяти по 5-6 крапель. Борошно разом з розпушувачем Dr. Oetker неодмінно просіяти, щоб воно набралося кисню, та додати до суміші. Вимісити тісто — воно буде м’якеньке й дуже ніжне. Тепер маємо додати в тісто усі наші чисельні смаколики: родзинки, цукати, горішки. Маю лайфхак, як це зробити легко, щоб все розподілилося рівномірно. Тісто слід розкласти та трохи розкачати на робочій поверхні, притрушеній борошном. Родзинки обваляйте у борошні та змішайте з цукатами й горіхами. Рівномірно розподіліть начинку по тісту і трохи вдавіть скалкою чи рукою. Закрутіть рулетом та вимішайте руками. Тепер це буде зробити легко. Дуже важливий етап: формування штоллена. Адже він має формою нагадувати немовля у пелюшках. Поділіть тісто на 2 або 3 частини — залежно від того, якого розміру штоллени хочете отримати (у мене виходить три). З кожної частини формуємо плаский “батон”. Щоб надати йому традиційну форму “немовляти”, подумки розділіть батон уздовш у пропорції 1:2, долонею або скалкою зробіть на цьому місці “борозну” та загорніть ширшу частину вдвічі, щоб вона саме себе накрила. Готово! Випікати приблизно годину при температурі 180 градусів. Якщо побачите, що штоллени занадто підрум’янилися, прикрийте їх фольгою. Ще гарячі штоллени натикати зубочистками, щедро полити розтопленим вершковим маслом та обсипати цукровою пудрою. Знову змастити маслом та рясно обсипати пудрою. Дати штолленам повністю охолонути (бажано на решітці, щоб вони не спітніли). Загорнути у пергамент та фольгу, перев’язати стрічкою та сховати у глибоке темне місце, де до нього не доберуться. Або... нехай добираються — якщо ви готові до Різдва повторити процес. До речі, якщо буде бажання, зможу також поділитися своїми улюбленими перевіреними рецептами дріжджового штоллена та паннетоне.

Почну з найактуальнішого, а саме зі штоллена. І штоллен у нас буде сирний бездріжджовий. Європейська різдвяна випічка з величезною кількістю сухофруктів та мигдалю готується заздалегідь, тижнів хоча б за три-чотири до Різдва. Принаймні це стосується традиційного австрійсько-німецького дріжджового штоллена — він має вилежатись, інакше смак зовсім не той. Легкий італійський паннетоне (більше схожий на нашу паску) може не відлежуватися, так само, як і мій улюблений сирний бездріжджовий штоллен. Тобто якщо у вас залізна сила волі, він може місяць-півтора лежати в холодильнику або в іншому прохолодному місці, загорнутим у пергамент. Але переваги сирного штоллену саме в тому, що його можна споживати хоч на наступний день після випікання, а готується він дуже легко. Отже, нам потрібні: 250 г вершкового масла 250 г цукру 2 великих яйця 250 г домашнього сиру (я навмисне роблю для цього сир сама) 1 пакетик ванільного цукру Dr. Oetker (бажано цукру з натуральною ваніллю) цедра та сік 1 лимона (у мене два маленьких) 600 г борошна + ще трохи на витратні матеріали 1 пакетик розпушувачу для тіста Dr. Oetker Ароматизатори Dr. Oetker “Ром” та “Мигдаль” 150 г мигдальних горішків 150 г цукатів (бажано кольорових, а також з апельсину) 200 г родзинок, замочених не менше як на ніч у ромі 100 г вершкового масла Приблизно 250 г цукрової пудри Замочені у ромі родзинки відкинути на дуршлаг (рідину не виливайте, вона смачна і може бути використана вдруге). Зняти цедру з лимона, видавити сік. Мигдаль порубати не дуже дрібно. Розм’якле масло збити з цукром та натуральним ванільним цукром Dr. Oetker (можна робити це міксером з насадкою для тіста), ввести яйця, не припиняючи розмішування. Додати протертий домашній сир (у мене він виходить зовсім кремоподібний, тому я навіть не розтираю), цедру та сік лимона. Не зайвими будуть по 2-3 краплі ароматизаторів Dr. Oetker “Ром” та “Мигдаль”, а якщо ви зекономили на мигдальних горішках (взяли волоські) та на ромі (обрали бренді чи бальзам), то ароматів можна взяти по 5-6 крапель. Борошно разом з розпушувачем Dr. Oetker неодмінно просіяти, щоб воно набралося кисню, та додати до суміші. Вимісити тісто — воно буде м’якеньке й дуже ніжне. Тепер маємо додати в тісто усі наші чисельні смаколики: родзинки, цукати, горішки. Маю лайфхак, як це зробити легко, щоб все розподілилося рівномірно. Тісто слід розкласти та трохи розкачати на робочій поверхні, притрушеній борошном. Родзинки обваляйте у борошні та змішайте з цукатами й горіхами. Рівномірно розподіліть начинку по тісту і трохи вдавіть скалкою чи рукою. Закрутіть рулетом та вимішайте руками. Тепер це буде зробити легко. Дуже важливий етап: формування штоллена. Адже він має формою нагадувати немовля у пелюшках. Поділіть тісто на 2 або 3 частини — залежно від того, якого розміру штоллени хочете отримати (у мене виходить три). З кожної частини формуємо плаский “батон”. Щоб надати йому традиційну форму “немовляти”, подумки розділіть батон уздовш у пропорції 1:2, долонею або скалкою зробіть на цьому місці “борозну” та загорніть ширшу частину вдвічі, щоб вона саме себе накрила. Готово! Випікати приблизно годину при температурі 180 градусів. Якщо побачите, що штоллени занадто підрум’янилися, прикрийте їх фольгою. Ще гарячі штоллени натикати зубочистками, щедро полити розтопленим вершковим маслом та обсипати цукровою пудрою. Знову змастити маслом та рясно обсипати пудрою. Дати штолленам повністю охолонути (бажано на решітці, щоб вони не спітніли). Загорнути у пергамент та фольгу, перев’язати стрічкою та сховати у глибоке темне місце, де до нього не доберуться. Або... нехай добираються — якщо ви готові до Різдва повторити процес. До речі, якщо буде бажання, зможу також поділитися своїми улюбленими перевіреними рецептами дріжджового штоллена та паннетоне.