Ми з чоловіком вперше побачиись у суді, а звів нас голова суду. Я проходила практику тоді в нашому районному суді. В перший день моєї практики, голова суду запитав: "Є кавалер?", нащо я відповіла: "Ні.". А він сказав, що знає одного дуже хорошого хлопчика Сашу, і що нам потрібно обов`язково з ним познайомитись. В канцелярії, куди мене відправили працювати, працює мама мого уже тепер чоловіка, і саме вона покликала його до себе по справам. Це був мій день народження, я запропонувала йому торт, а він відмовився. Проте мене це не зупинило і я все рівно пригостила його смачним кусочком торта. Перекинувшись тільки кількома словами і поглядами, мене покликали до судової зали. Коли я повернулася - його вже не було. А ввечері, він сам знайшов мене у соціальній мережі і написав дякую за торт і ще раз привітав з днем народження. В той вечір ми переписувались до самого ранку. Після першого побачення ми більше не розлучались, а через рік одружились.
Мій чоловік - моє кохання з першого погляду, моя опора та підтримка, мій герой та захисник, та самий найкращий у всьому!!!